СОНЯШНИК !!!!!

Загальні відомості[ред. • ред. код]

СОНЯШНИК !!!!!

СОНЯШНИК !!!!!

Охоплює близько 110 видів. Поширена технічна і сільськогосподарська культура, широко культивується на півдні України; основна олійна культура України.

Соняшник — мексиканська «квітка сонця»[1] (с.56). З Північної Америки (де соняшник був дикоростучою рослиною) в Європу рослина завезена іспанцями в 1619.

В Україні з’явився у середині 18 ст.. В Росії — в самому кінці 18 століття.[1](с.420)

В Європі соняшник обробляли як декоративну рослину і орієнтовно з 1860 рр. з нього почали добувати олію. До того часу англійці їли молоді суцвіття соняшника з оцетом і маслом.[1](с.56)
Спершу його розводили як декоративну рослину, згодом також заради зерна, яке використовували як ласощі. Тепер соняшникова олія в Україні є найкращим харчовим продуктом як у непереробленому, так і переробленому (марґарина) виді.
Її використовують для технічних потреб (при виготовленні мила, лаків, фарб, лінолеуму тощо).
Соняшник — цінна культура у плодозміні. Медонос. Є й декоративні форми соняшника
Види[ред. • ред. код]

Helianthus agrestis Pollard — * Helianthus angustifolius L. — * Helianthus annuus L. — Соняшник однорічний
Helianthus anomalus S.F.Blake — * Helianthus argophyllus Torr. & A.Gray — * Helianthus arizonensis R.C.Jacks. — * Helianthus atrorubens L.
Helianthus bolanderi A.Gray — * Helianthus californicus DC. — * Helianthus carnosus Small — * Helianthus ciliaris DC. — * Helianthus cinereus
Helianthus couplandii — * Helianthus cusickii A.Gray — * Helianthus debilis Nutt. — ** Helianthus debilis ssp. cucumerifolius (Torr. & A.Gray) Heiser — ** Helianthus debilis ssp. debilis — ** Helianthus debilis ssp. silvestris Heiser — ** Helianthus debilis ssp. tardiflorus Heiser — ** Helianthus debilis ssp. vestitus (E.Watson) Heiser — * Helianthus decapetalus L. — * Helianthus deserticola Heiser
Helianthus divaricatus L. — * Helianthus eggertii Small — * Helianthus floridanus A.Gray ex Chapm. — * Helianthus giganteus L.
Helianthus glaucophyllus D.M.Sm — * Helianthus gracilentus A.Gray — * Helianthus grosseserratus M.Martens — * Helianthus heterophyllus Nutt. — * Helianthus hirsutus Raf.
Helianthus ? intermedius R.W.Long — * Helianthus laciniatus A.Gray — * Helianthus ? laetiflorus Pers. — * Helianthus laevigatus Torr. & A.Gray — * Helianthus longifolius Pursh —

Helianthus salicifolius
Helianthus maximiliani Schrad. — * Helianthus microcephalus Torr. & A.Gray — * Helianthus mollis Lam. — * Helianthus ? multiflorus L.
Helianthus neglectus Heiser — * Helianthus niveus (Benth.) Brandegee
Helianthus niveus ssp. canescens (A.Gray) Heiser — ** Helianthus niveus ssp. tephrodes (A.Gray) Heiser — * Helianthus nuttallii Torr. & A.Gray
Helianthus nuttallii ssp. nuttallii — ** Helianthus nuttallii ssp. parishii (A.Gray) Heiser — ** Helianthus nuttallii ssp. rydbergii (Britton) R.W.Long — * Helianthus occidentalis Riddell — ** Helianthus occidentalis ssp. occidentalis — ** Helianthus occidentalis ssp. plantagineus (Torr. & A.Gray) Heiser — * Helianthus paradoxus Heiser — * Helianthus pauciflorus Nutt.
Helianthus pauciflorus ssp. pauciflorus — ** Helianthus pauciflorus ssp. subrhomboideus (Rydb.) O.Spring & E.E.Schill. — * Helianthus petiolaris Nutt.
Helianthus petiolaris ssp. fallax Heiser — ** Helianthus petiolaris ssp. petiolaris — * Helianthus porteri (A.Gray) Pruski — * Helianthus praecox Engelm. & A.Gray
Helianthus praecox ssp. hirtus (Heiser) Heiser — ** Helianthus praecox ssp. praecox — ** Helianthus praecox ssp. runyonii (Heiser) Heiser —

Helianthus tuberosus
Helianthus praetermissus — * Helianthus pumilus Nutt. — * Helianthus radula (Pursh) Torr. & A.Gray — * Helianthus resinosus Small — * Helianthus salicifolius A.Dietr. — * Helianthus schweinitzii Torr. & A.Gray — * Helianthus silphioides Nutt. — * Helianthus simulans E.Watson — * Helianthus smithii Heiser — * Helianthus strumosus L. — * Helianthus tuberosus L. — Соняшник бульбистий
Helianthus verticillatus Small[2][3]
Рослини, що раніше зараховувались до соняшника[ред. • ред. код]
Flourensia thurifera (Molina) DC. (as H. thurifer Molina)
Helianthella quinquenervis (Hook.) A.Gray (as H. quinquenervis Hook.)
Helianthella uniflora var. uniflora (as H. uniflorus Nutt.)
Pappobolus imbaburensis (Hieron.) Panero (as H. imbaburensis Hieron.)
Tithonia rotundifolia (Mill.) S.F.Blake (as H. speciosus Hook.)
Viguiera procumbens (Pers.) S.F.Blake (as H. procumbens Pers.)[2]
Опис рослини[ред. • ред. код]

Стебло

Листя

Суцвіття

Плід

Сім’янка з оплоднем

Соняшникове поле
Коренева система сильно розвинена.
Висота стебла здебільшого 120–150 см, іноді 2-2,5 м, пряме, з губчастою серцевиною.
Листки великі, овально-серцевидні, черешкові. Нижні листки супротивні, решта — чергові.
Суцвіття — багатоквітковий кошик з плескатим або ледь випуклим диском. Квітки двостатеві, трубчасті.
Плід — сім’янка з шкірястим оплоднем, що не зростається з насіниною. Цвіте з середини липня до кінця серпня. Вміст олії в насінні становить 47-52%, а в ядрі 65-67%.
Соняшник — теплолюбна і посухостійка рослина (її коріння дістає вологу з нижчих шарів ґрунту); для вирощування соняшника найпридатніші супіщані та суглинкові чорноземи.
Сировина[ред. • ред. код]

З лікувальною метою збирають крайові квітки і молоді листки, сухі стебла і голівки рослини.
Промисловість виробляє соняшникову олію.
Хімічний склад[ред. • ред. код]

У крайових квітках знайдено гіркі речовини, холін, бетаїн, тараксантин, каротин. Листки містять каротин (близько 11 мг/100г), смолисті речовини та каучук (близько 0,6%). Вміст олії в насінні становить 47-52%. У соняшнику знайдено вуглеводи (близько 27%), білкові (близько 20%), фітин (2%), органічні кислоти, дубильні речовини.[4]
Застосування[ред. • ред. код]

У медицині[ред. • ред. код]
Препарати соняшника звичайного знаходять застосування в народній медицині як спазмолітичний засіб, в минулому їх використовували і як протималярійний засіб.
Соняшникова олія — цінний харчовий дієтичний продукт. У науковій медицині її використовують як розчинник для лікувальних речовин. Соняшникову та кукурудзяну олію вживають при жовчокам’яній хворобі, як жовчегінний засіб при холецеститі, холангіті, холангіогепатиті.
Натщесерце випивають 2 столові ложки соняшникової олії, лягають на правий бік і кладуть під праве підребер’я гарячу грілку.
Олія повинна входити в меню 2-3 рази на тиждень як засіб профілактики і лікування атеросклерозу, а також як продукт, що сприяє перистальтиці кишківника.
Як спазмолітичний засіб використовують спиртову настойку крайових квіток рослини. Беруть 1 частину подрібнених крайових квіток, заливають 5 частинами 70% спирту і настоюють протягом 10 діб. Приймають настойку по 30-40 крапель 3-4 рази протягом доби за 30 хв до їди. Вживають при ядусі, бронхоспазмі, тяжкому затяжному кашлі, кишкових та шлункових коліках.[4]
У харчуванні[ред. • ред. код]
Плоди — насіння вживають в сирому і підсмаженому вигляді. З насіння виготовляють олію. Макуха йде на корм для худоби.
У тваринництві[ред. • ред. код]
Макуха соняшника — поживний корм для худоби. Стебла соняшника йдуть на силос. Існують також кормові сорти соняшника, які вирощують на зелений корм і силос.
У промисловості[ред. • ред. код]
Соняшникову олію використовують для технічних потреб (при виготовленні мила, лаків, фарб, лінолеуму тощо).
Із золи соняшника добувають поташ, калій, селітру; із стебел отримують пряжу, виготовлюють чемодани, картон; із квіток роблять витяжку, яка замінює хінін, яку вживають при малярії і грипі; висушена серцевина соняшника горить як селітра..[1](с.57)
Декоративне використання[ред. • ред. код]
Декоративні соняшники:
Червоне сонечко
Вирощування соняшника в Україні[ред. • ред. код]

Докладніше: Жироолійна промисловість України

Продуктивність соняшнику по планеті

В Україні буйний розвиток культури С. почався з початку 20 ст.; площа під С. у 9 укр. губерніях (у тис. га): 1881 — 9,9, 1911 — 33,5, 1913 — 76 (44% усіх олійних і 19% всіх техн.), головним чином у північно-східних і центральних степових районах. Значно більші були посіви С. на Кубані (1916–318) і Донщині, з яких Україна імпортувала соняшникову олію. Частка 9 українських губерній у засівній площі С. Російській Імперії — 7%. У 1920-их pp. площа С. в УРСР зросла порівняно з 1913 у п’ятнадцятеро (на це вплинуло головним чином те, що С. став невіддмінною частиною плодозміни) — до 1,2 млн га або 56% площі під всіма техн. культурами, а питома вага в посівній площі С. у всьому СРСР збільшилася до 32%. Після колективізації площа під С. в УРСР зменшилася до 720 000 га; на всіх українських землях вона становила близько 1,5 млн га, більше ніж половину засівів С. у всьому СРСР; через надмірне поширення С. його врожайність зменшилася з 7,5 центнерів до першої світової війни до 5,5 центнерів у 1930-их pp. Після 1945 площа С. деякий час не зазнавала змін (у тис. га: 1945–920, 1950–893, 1955–935), згодом знову збільшилася (1960–1505, 1965–1777, 1970 — 1 710, 1974 — 1 719), і тепер її можна вважати усталеною.
Найбільші виробники соняшникового насіння у світі — 2005
(мільйонів метричних тон)
Росія Росія 6.3
Україна Україна 4.7
Аргентина Аргентина 3.7
КНР КНР 1.9
Індія Індія 1.9
США США 1.8
Туреччина Туреччина 1.0
Болгарія Болгарія 0.9
ПАР ПАР 0.7
Сербія Сербія 0.5
Світ загалом 31.1
Джерело:
UN Food & Agriculture Organisation (FAO)[1]
Вона займає 42% площі під всіма технічними культурами (після цукрового буряка — 43%), 93% всієї площі, що її відводять під олійні культури, і 37% посівів С. у всьому СРСР та 19% світової. Площа під С. на всіх землях — разом з Кубанню (Краснодарський край; 370 000 га) і українською Слобожанщиною в РРФСР займає бл. 2,5 млн га — перше місце у світі. Валовий збір С. (1; в тис. т) та його урожайність у центнерах з 1 га (2) зазнавали в УРСР за останні роки таких змін:
Валовий збір С. (1; в тис. т) та його урожайність у центнерах з 1 га (2)
? 1940 1946-50 1951-55 1956-60 1961-65 1968-70 1971-74
1. 946 610 892 1 431 2 287 2 830 2 793
2. 13,1 6,4 10,1 11,9 13,8 16,4 16,2
Т. ч., валовий збір С. в УРСР становить 44-45%. заг. сов. і 25% світового; урожайність С. в УРСР вища, ніж в усьому СРСР (15,5).
У 2004 р. в усьому світі було зібрано понад 17,7 млн т насіння соняшнику.[5]
Площі під культуру[ред. • ред. код]
Посіви С. концентруються в Центр. і Півн. Степу, менше у Лісостепу; його немає на Поліссі (докладніше див. карту).
Сорти та гібриди[ред. • ред. код]
В Україні висівають такі сорти С.: ВНИИ МК 1646, ВНИИ МК 6540, Армавірський 3497, стре Маяк і Зеленка 368. Але зараз основою промислового вирощування складають гібриди як вітчизняних селекціиних установ; Одеський селекційно-генетичний інститут, фірма «Сади України». Та зарубіжні фірми «Сингента», «Рустіка», «Піонер» та ін. На 2007 рік створено гібриди соняшнику стійкі до трибенуронметилу та імадазалінону що дає можливість використовувати гербіциди для боротьби з широколистними бур’янами в посівах соняшнику.

Show More
Добавить комментарий