Піон — окраса наших садів

За красою своєї великої яскраво забарвленої квітки і витонченого різьбленого листя півонія – одна з найдивовижніших рослин наших садів. У минулому, коли в багатих панських маєтках на опорядження квітників звертали особливу увагу, півонія, зимуючи в ґрунті впродовж багатьох років, сягала значного розміру, щорічно даруючи численні розкішні квіти. Під час цвітіння (кінець травня – середина червня) галявина, засаджена яскраво-малиновими, ніжно-рожевими, білими й палевими півоніями, являє собою воістину вражаюче видовище. За деякими свідченнями, назву «раеопіа» квітка одержала від фракійської міцевості Пеонії, де один із її різновидів ріс у дикому стані. Велика популярність півонії пов’язана як із її розкішною зовнішністю, так і з властивістю легко розмножуватися і, що не менш важливо, довгий час рости без пересаджування на одному місці.

Піон — окраса наших садів

Піон — окраса наших садів

Коли півонію правильно посадити, а потім бодай хоча б трішки піклуватися – вдячна рослина буде радувати щорічним буйним квітуванням протягом багатьох років. У півонії прекрасне все – ефектні, часто дуже запашні квіти, різноманіття їх форм і широка палітра забарвлення, а ще декоративний кущ з красиво різьбленим листям. Вона гарна і весною, коли тільки з’являються червоні стріли паростків, і після квітування до самісінької глибокої осені, коли її густо усипаний листям кущ стає не лише окрасою саду, а й прекрасним плотом для квітучих рослин.

Піон — окраса наших садів

Цілу еру в селекції півонії складають перегони за жовтим кольором – кольором сонця. Він прекрасно зберігається у деревоподібної півонії, але для трав’янистої – довгі століття був недосяжним. Пошуки жовтого кольору почалися ще у «французький період» (середина XVIII – початок XIX століття), але тоді нічого істотного отримати не вдалося. В Америці були створені міжвидові гібриди з явним жовтим забарвленням (Clair de Lune, Elizabett Cabn, Prairie Moon), щоправда, по мірі відцвітання вони ставали блідо-жовтими, а пізніше – білими. Значні успіхи були досягнуті на Сході – японський селекціонер Тойчі Іто додав трав’янистій півонії «крові» деревоподібної і отримав нарешті бажане. В результаті схрещення рослина отримала в спадок від деревоподібної «мами» не лише колір, а й характерну пляму в основі пелюстків.

Звідки ж прийшла півонія? Існує стародавня грецька легенда, котра пов’язана з ім’ям учня давньогрецького лікаря Ескулапа – Пеона, який за допомогою цієї рослини здійснив дивовижне зцілення володаря підземного царства Плутона від рани, нанесеної Геркулесом. Чудове зцілення викликало у вчителя таку заздрість, що він наказав таємно умертвити Пеона. Плутон же в знак вдячності не дав йому загинути, перетворивши на прекрасну квітку – півонію.

Ще в давнину півонія славилася своїми чудодійними властивостями і вважалася одним із чудес творіння. Пліній Старший у І столітті до нової ери вперше детально описав півонію як засіб для лікування більш ніж двадцяти хвороб. Найбільшою популярністю користувалася півонія в Китаї, де вона широко застосовувалася в народній медицині, а також в кулінарії поряд з іншими спеціями. В Китаї півонію культивують уже півтори тисячі років, і вона – така ж улюблена народна квітка, як, скажімо, хризантема для японців або троянда для європейців.

У нашій країні культура півонії почала широко розвиватися в післявоєнні роки, хоча рослина була відома і раніше, про що свідчить картина художника С. Виноградова «Сад», намальована в 1910 році. Дивлячись на неї, можна отримати уявлення про застосування півонії в ландшафтному дизайні.

Які бувають півонії? Сортів півонії велика кількість, на сьогодні їх зареєстровано більше п’яти тисяч. В залежності від форми квітки півонії поділяються на п’ять груп – це немахрові, японські, анемоновидні, напівмахрові і махрові.

Немахрові. Квітка складається із пелюсток, розташованих у 1-2 рядки. В центрі квітки знаходиться маточка, оточена безліччю тичинок з великими пильниками. Коли ви стомилися від помпезних юрм, то витончена простота цієї квітки поверне вам душевний спокій. До того : немахрові сорти, як правило, розквітають дуже рано, підготовляючи глядача, тобто нас з вами, до початку балу квітування півонії.

Японські. Квітка має 1-2 рядки зовнішніх пелюсток – вінець і центр заповнені дуже вузькими пелюстками – стамінодіями (видозміненими тичинками). Найбільш вражаюча квітка, у якої стамінодії загнуті в середину і утворюють «подушку». Забарвлення їх може бути різноманітним, особливо неперевершене враження від сорту із золотистим окладом із стамінодій. Ці квітки одночасно прості і складні, недарма вважають, що японська квітка являє собою перехідну між немахровою і махровою.

Махрові. Квітка складається з безлічі широких пелюсток. Маточки та тичинок зовсім немає або вони ховаються серед пелюсток. Пилок частіше всього стерильний. Сорти з махровими квітками розділяють, в свою чергу, на чотири підгрупи: корончасті, напівкулясті, трояндоподібні, напівтрояндоподібні.

Анемоновидні. Квітка має великі зовнішні пелюстки, як у простих і японських. Центр заповнений пелюстками, які ширше, ніж стамінодії, але значно коротші, ніж основні пелюстки. Найчастіше внутрішня частина квітки має теж саме забарвлення, що і зовнішня, лише рідко воно буває контрастним. Вважають, що сорти з жовтим центром найбільш характерні для даного типу квітки.

Напівмахрові. Квітка складається із безлічі широких пелюсток, вінець трьох-п’яти і, навіть, семирядний. Тичинки розташовані кільцеподібно серед пелюсток, інколи групуються в центрі навколо маточки. Ця форма квітки зачаровує своєю легкістю та грайливістю.

А ще півонії мають чаклунський аромат. ” Хоча… мало хто відає, що ця чарівна квітка не має власного, «півонієвого» аромату. Ви вражені і здивовані таким відкриттям? Саме так! Деякі сорти півонії мають запах троянди, інші наповнюють довкілля медовим духом, ніби липа, а то і конваліями пахнуть. М’ятою віє від сорту Pink Glow, гвоздикою – від сорту John Harvard. Яблуками пахнуть півонії сорту Jay Сеє, High Fashion. А є й такі, що пахнуть і жасмином, і лимоном. Сортам півонії з тичинками часто притаманний різкуватий запах, котрий називають квітковим. Цей запах на любителя – подобається не всім.

Посадка і догляд

Вибір місця для посадки півонії має першорядне значення. І це не випадково, адже від правильної агротехніки залежить не лише краса, а й довголіття рослини. Півонія може витримувати легку напівтінь, особливо в полуденні години, але при сильному затіненні вдень, навіть на 2-3 години, квітування стає неповноцінним, тому місце для насаджень півонії повинне бути сонячним, відкритим для циркуляції повітря, але захищеним від північних вітрів.

Півонія може рости на всіх типах ґрунтів, проте найкращий для неї окультурений, гарно дренований та достатньо вологий суглинок. Слід пам’ятати, що корінцеві бруньки півонії при садінні не слід заглиблювати більше ніж на 3 см нижче рівня ґрунту. Найліпший час для посадки півонії – кінець серпня – вересень, коли вже закінчився ріст надземної частини, гарно розвинулися бруньки заміщення, але ще не почалися утворюватися всмоктуючі корінці. При пізніх строках посадки квітування може наступити лише через рік. Півонію розмножують поділом куща, кореневими і стебловими живцями, вертикальними відводками і насінням. Насінням розмножують загалом любителі чи селекціонери при виведенні нових сортів. Це досить кропітка робота, до того ж кущі починають квітувати лише на шостий-сьомий рік.

Особисто я півонію розмножую так: дивлюсь на кущ, що розрісся, і візуально порівнюю його з великим тортом, потім беру гостру лопату і відрізую шматок кореневища з декількома стеблами так, як відрізують шматок торта. Можливо такий поділ куща і не цілком правильний і моє «ноу-хау» учені агрономи будуть заперечувати, але мене це цілком задовольняє, і мої кущі також. Я просто вважаю зайвим викопувати весь кущ – це важка і об’ємна робота, витрачений час, а результат я маю стовідсотковий. Одним словом: «і вовки ситі, і вівці цілі». Зріз притрушую попелом.

Коли ви вирощуєте півонію на зріз, то слід відщипувати бічні пуп’янки, залишаючи на стеблі один найбільший бутон, щоб всі поживні речовини потрапляли саме йому. Видаляти зайві пуп’янки потрібно тоді, коли вони досягнуть розміру горошини. Робити це потрібно обережно, щоб не пошкодити рослину, водночас, не залишаючи при цьому пеньків. А якщо ви бажаєте досягти щедрого і довготривалого квітування, необхідно вирізати центральні квіти, котрі зів’яли, щоб дати можливість бічним пуп’янкам розвинутися.

Зрізуючи квіти, обов’язково слід залишати частину стебла з 2-3 листками. Більш того, не менше половини стебел доведеться залишити, інакше бруньки заміщення стануть дрібними та слабкими, що позначиться на розвитку і квітуванні півонії не лише на майбутній рік, айв наступні. Квіти зрізують вранці, в стадії розкриття пуп’янка. Вони можуть зберігатися у погребі або в холодильнику 2-3 тижні. Головне – не допускати утворення конденсату на пуп’янках.

Мовою квітів у східних народів півонія означає «сором’язливість», звідси, очевидно, і вислів: «вона спалахнула, мов півонія» – про дівчину, яка почервоніла.

Show More
Добавить комментарий