Благородний олень

БЛАГОРОДНИЙ ОЛЕНЬ з давніх-давен мешкав в лісостеповій зоні і вздовж всієї південної смуги лісів – європейських і сибірських, а також у вологих частинах Середньої Азії. Переслідування людьми, освоєння людиною цілинних земель, вирубування лісу — все це привело до того, що більш-менш суцільний ареал олені мають лише в Сибіру.

Благородний олень

Олені живуть в лісах, лісостепах, степах, напівпустелях та пустелях, тримаючись прирічкових заростів. Вони можуть жити і без прісної води, як на острові Бірючому в Азово-Сивашському заповіднику. Але все ж рідними місцями оленів служать світлі ліси, в основному широколистяні, лісисті острови, і навіть темнохвойні ліси, але серед просторих лугів, густі зарості кущів. В гірських місцевостях для оленів важливою є можливість відійти в період глибоких снігів на малозасніжені схили.

Благородний олень

На рівнинах олені живуть осіло, тримаючись стадами по 10 і більше голів на порівняно невеликих ділянках (300-400 га літом і 200 га зимою), проходячи по глибокому снігу не більше 1-2 км за добу. В горах здійснюють великі сезонні переходи, проходячи по 50 км за день, інколи навіть по 150 км. Перехід в місця, де менше снігу, відбувається поступово і займає півтора – два місяці. В квітні-травні, коли в горах тане сніг, олені повертаються.

В сильну спеку олені лізуть в воду. Пасуться вони не безперервно, а чергують харчування з відпочинком, влаштовуючи лежанки в траві, часто на узліссях. Зимою вони трохи розгрібають сніг і притоптують, підминають – виходить тепла ямка.

Змішане стадо оленів (не в період гону) найчастіше очолює стара самка, біля якої збираються її діти різного віку. Звичайно розмір такого стада – 3-6 голів. Навесні такі стада розпадаються.

Восени самець збирає гарем. Після періоду гону до такої групи дорослих самок приєднюються телята. Це другий тип змішаногго стада. Вони можуть бути великими – по 10, і навіть по 30 голів.

Олені їдять не менше, ніж 300 видів рослин, головним чином траву, листя і пагони, гриби, лишайники, тростину і солянки з болотної рослинності. Можуть їсти такі отруйні рослини, як беладонна та аконіт. Хвою олені їсти не можуть, тому коли голод заставляє їх це робити, нерідко гинуть від запалення шлунково-кишкового тракту. Наприкінці серпня — на початку вересня можна почути їхній рев, який чути, особливо в горах, на декілька кілометрів. Важкі зітхання змінюються протяжним муканням, яке в молодих самців переходить в рик..
На початку “ревучого періоду” одинокі самці займають визначені ділянки, інколи одні і ті ж на протязі багатьох років. Збуджені, вони б’ють рогами в молоді деревця, ламають гілки, здирають кору. Тварини часто катаються по землі, мало їдять і під час гону і гублять 30-40 кг ваги з своїх звичайних 160-300 кг.
Поступово до самців приєднуються самки. Їм подобається голос самців. Чим більший стає гарем, тим слабше стає чути рев самця. І самки, і самці визначають силу суперника по тону реву – в розквіті сил олень має низький і захриплий голос. Але коли суперники все ж зійшлись, — починається поєдинок. Він може бути і без нападу, а обмежитись лише демонстрацією сили, але може бути і з смертельним боєм – тріск зломаних рогів і смерть обох самців.
В гаремі буває 2-3, іноді до 15 самок. Народження потомства припадає на другу половину травня – першу половину червня. До того часу самки відділяються від змішаного стада і йдуть в зарості в долинах річок. Як правило, народжується одне теля, рідко два.

Перші 2-3 дні теля слабе і стає на ноги тільки для того, щоб посмоктати маму. Самка в цей час тримається в стороні, через 100-200 м, відволікаючи хижаків, і годує теля. На 5-7 день оленя ходить за мамою, хоча ще нетвердо тримається на ногах. Двотижневі оленята вже добре бігають, а місячні не відстають від дорослих. Траву вони починають їсти в місячному віці, але смокчуть материнське молоко до осені. Молоді тримаються біля матері 1,5-2,5 роки, інколи самки-дочки, котрі також вже мають малих, приєднуються до матері.
Новонароджене оленя вкрите кількома рядами світлих плям. Восени, після першого линяння, вони щезають. Новонароджене теля важить 8-11 кг. Воно дуже швидко росте до піврічного віку, потім ріст сповільнюється. В маралів – найбільших оленів – тримісячна самка має масу 50-65 кг, річні – 120-140 кг, дворічні – 190 кг, шестирічні та старші – 280-300 кг. Після 6-7 років ріст оленів припиняється.
В неволі олені живуть 25-27 років, інколи навіть 30. В природніх умовах, як правило, — 12-14 років. Самки живуть довше, ніж самці.
З року в самців починають розвиватися роги. До осені другого року їх ріст закінчується, і молодий самець може бути прикрашенай закостенілими “сірничками”, або “шпильками” – рогами без відростків. В квітні перші роги скидаються і розвиваються нові, з 3-4 відростками. В наступні роки збільшується розмір рогів, збільшується також число відростків, але не у всіх оленів. Найбільш розвинуті і важкі роги бувають в оленів в віці 10-12 років, після 14 років вони зменшуються. В кавказьких оленів роги мають масу 7-8, інколи 10-12 кг, і зовсім рідко 14-18 кг. Олені скидають роги в другій половині березня – першій половині квітня, інколи в кінці лютого, особливо в Криму, Карпатах та на Кавказі. Старі олені скидають роги пізніше, ніж молоді. Молоді, оброслі шерстю роги остаточно формуються наприкінці червня – на початку липня. До середини серпня вони кістеніють і очищуються від шкіри. В сибірських оленів кістеніння закінчується пізніше, ніж у їхніх західних родичів.

Show More
Добавить комментарий