Весільна сукня

Кoктейльное платье или платье-коктейль (англ. Cocktail dress) — укороченное женское платье для торжественных случаев без воротника и рукавов. Изначально появилось в США в разгар «сухого закона» в процессе демократизации вечернего платья. Рассчитанное на очень юную особу, оно едва закрывало колени, следовало последним веяниям моды и шилось из дорогих, но не роскошных тканей. Изначально в нем можно было танцевать чарльстон. К коктейльным платьям полагались специальные аксессуары: крошечные сумочки, расшитые стеклярусом, куда помещались только деньги, пудреница и портсигар; открытые туфельки с ремешками под цвет платья; длинные, до локтя, перчатки; крошечная шляпка-шлем.

Весільна сукня

У Середні віки та епоху Відродження весільна сукня зазвичай була урочистих кольорів: червоного, зеленого, золотого. У Скандинавії був популярним чорний колір[1]. Оскільки наречена на весільній церемонії представляла не лише себе, а в першу чергу свою родину, її вбрання мало віддзеркалювати найкращі риси її роду, його багатство та статус. Весільну сукню шили з найдорожчих тканин найблагородніших кольорів та оздоблювали хутром.

Біла весільна сукня стає досить розповсюдженою в епоху стилю ампір (кінець XVIII — початок XIX століть), але лише одним з багатьох можливих варіантів: блакитних, рожевих, лимонних, кремових. Подією, яка зумовила шалену популярність саме білої весільної сукні спочатку в Англії, а потім у всьому світі, стало вінчання британської королеви Вікторії і принца Альберта, де наречена була вбрана саме у цей колір[2][3].

Фасони ж весільних суконь змінювалися разом з модою. У 1860-1870-х роках вони були з криноліном, у 1890-ті з турнюром, в епоху модерн обтічних форм і здебільшого геометричних форм в епоху ар-деко. Поверненню моди на довгу весільну сукню з криноліном, яка є найпопулярнішою сьогодні, світ завдячує Крістіану Діору і стилю нью-лук.

Show More
Добавить комментарий