Город Ужгород

Ужгород – перлина Карпат, прекрасне місто над річкою Уж, відкрите для всіх, на гербі якого вже багато віків красується виноградна вітка – символ багатства…

[img]

https://ru0.anyfad.com/items/[email protected]/gorod-Uzhgorod.jpg[/img]

Найбільш відомі з перших свідомих засновників міста — слов’яни. Одне з їх племен – білі хорвати – в другій половині І тисячоліття заселило район сучасного Ужгорода. У ІХ столітті укріплене городище-замок перетворилося в укріплене ранньофеодальне місто-поселення, яке стало центром новоутвореного слов’янського князівства на чолі з легендарним князем Лаборцем.

У 903 році угорські племена під керівництвом свого вождя Алмоша штурмували фортецю Гунгвар. Сили були нерівні, і князь Лаборець був переможений. Після приходу угорців навколо замку починає розбудовуватися і розширюватися містечко. У 1241–1242рр. татари хана Батия спалюють поселення. З 1318 року господарями міста стали італійські графи Другети, які володіли ним впродовж 360 років. Філіп Другет будує нову кам’яну фортецю на місці сучасного замку. Разом із замком розбудовується і місто.

Уже в 1430 році Ужгород одержує привілеї від короля і офіційно пишеться “Привілейоване місто Ужгород”. Впродовж ХVI – XVII століть місто було втягнуто в релігійну боротьбу між реформатською Трансільванією і католицькою Австрією. В 1646 році в Ужгородському замку під егідою Ватікану було проголошено Ужгородську унію і утворено греко-католицьку церкву на Закарпатті. У 1707 році Ужгород був резиденцією керівника національно-визвольної війни угорського народу Ференца ІІ Ракоці.

Перша світова війна сповільнила темп розвитку міста. А 10 вересня 1919 року Закарпаття офіційно увійшло до складу Чехословацької республіки. Ужгород став адміністративним центром краю. Саме в часи Чехословацької республіки місто отримало сучасну архітектурну довершеність. Але за Віденським арбітражем 1938 року Ужгород був переданий Угорщині. З 1945 року Ужгород як столиця Закарпатської України увійшов до складу СРСР.

З 1991 року Ужгород — найзахідніший та найменший за кількістю мешканців обласний центр України. Основними історико-культурними пам’ятками старовинного Ужгорода є:

Ужгородський замок височить над містом, що оточує його. Замок був заснований у IХ – ХIII століттях, у часи існування Київської Русі. Про могутність цієї твердині свідчить той факт, що у 1086 році замок захистив місто від половецького хана Кутеска. Бастіони та кріпосні стіні замку зроблені з обтесаних масивних каменів. В середині замку знаходиться невеликий квадратний двір, розмір якого 25 на 25 метрів. Посередині нього – криниця, яка забезпечувала замок водою. П’ятиярусний сад з рідкісними квітами, кущами, деревами і п’ять парків колись оточували Ужгородський замок, надаючи йому неповторну красу. Сад прикрашали статуї і фонтани. Колись між стінами і поверхами замку простягались потаємні ходи. Легенди розповідають і про підземний перехід звідси до Невицького замку, який знаходиться на відстані 10-ти кілометрів.

Ужгородська фортеця має свою таємницю. У ХVІІ ст. її володарями були графи Другетті. Один з них мав вродливу дочку. Саме тоді (у 1657 році) переходили кордон польські війська, очолювані графом Любомирським, які хотіли підкорити Ужгородський замок. Один із його військових начальників, аби дізнатися, як це можна зробити, перевдягнувся паном і заїхав в укріплення. Випадково познайомився з дочкою графа.
Дівчина покохала його і розповіла, що здобути замок можна через підземний хід. Але батько вчасно дізнався про зраду і знищив поляків, а опісля наказав живою замурувати доньку в стіни укріплення. Легенда засвідчує, що від того часу дівчина в білій сукні — «біле дівча», не має спокою і ночами, плачучи, блукає коридорами замку та чекає визволення. Можливо вона чекає саме на вас?
Ще одна легенда розповідає про загадкові підземні ходи, по яких заблокованим у замку постачали їстівні припаси, або вони йшли в тінисті навколишні ліси, коли загрожувала поразка, або ж капітуляція. Згідно з однією версією, Ужгородський замок сполучався з Невицьким, за іншою — з Мукачівським і Середнянським, а за третьою — з усіма трьома замками одразу. Можна було, кажуть, стрибнути у 32-метровий колодязь на дворі замку і… вижити, бо з’єднувався він підземним ходом з річкою Уж.

Закарпатський краєзнавчий музей знаходиться на території Ужгородського замку. У дворі музею встановлена скульптура Геракла, який бореться з лернейською гідрою. Це найбільш древня скульптура, яка встановлена в Ужгороді. В краєзнавчому музеї створено відділи народного мистецтва, з особливо багатою колекцією музичних інструментів, та духовної культури і історії релігії. У 1995 році зібрання музею нараховували вже 110 тисяч експонатів, розташованих в тридцяти великих залах. Серед найбільш цінних зібрань музею – одна з найбільших в Україні колекція бронзових робіт. Це три тисячі предметів, більшість з яких датуються ХІІІ – ХІІ століттями до н.е., коли Закарпаття було одним з центрів виробництва бронзи у Середній Європі.

Музей народної архітектури та побуту знаходиться біля замку, де розкинулось «село», що представляє все Закарпаття в мініатюрі. Музей збудований одним з перших на Україні в 1970 році в місцині, яка називається «Відьмина яма», так як раніше тут спалювали тих, кого звинувачували у відьмарстві. У музеї під відкритим небом (площа 5,5 га) розміщені 7 садиб, 6 житлових будівель, церква, дзвінниця, школа, кузня, млин, ступа-сукновальня, корчма. Загалом, у музеї зберігається понад 14 тисяч експонатів.

Горянськая ротонда святої Анни — найбільш древній храм Ужгорода. Найстарша її частина датується ХII століттям і представляє собою округлений шестигранник, товщина стін якого більше двох метрів. В середині цієї частини знаходиться шість ніш. Друга частина церкви – готична нава, пристроєна у ХIV столітті. Наприкінці того ж століття ротонду прикрасили італійськими фресками.

Кафедральний греко-католицький собор, побудований в 1646 році як римо-католицький. У 1775 році імператриця Марія-Тереза передала цей храм та прилеглу до нього резиденцію у володіння греко-католицької єпархії.

Театральна площа — найбільш приваблива площа міста, свою назву отримала від театру, відкритого в 1920 році (зараз це ляльковий театр). Неподалік від лялькового театру можна побачити будинок однієї з найбільших у Європі у минулому ортодоксальних синагог, побудовану в 1904 році у псевдомавританському стилі. Її зовнішні стіни орнаментовані клінкерною цеглою і червоними керамічними плитами.

Корзо — від Театральної площі відходить вулиця Корзо, яка практично вся складається з магазинів, кафе та банків. Це – торгове серце Ужгорода. Назва перекладається з італійської як “вулиця для прогулянок”. Саме ця вулиця краще за все зберегла слід старої забудови Ужгорода.

Show More
Добавить комментарий